Скринька психолога
Документи, презентації, файли та папки для роботи із учнями школи під час карантину
Гіперпосилання на папку у Google диску
|
практичний психолог |
 |
||||
Якщо людина не знає,
До якого порту вона пливе,
Жоден вітер не буде їй попутним
(Сенека)
До якого порту вона пливе,
Жоден вітер не буде їй попутним
(Сенека)
Основною метою діяльності психологічної служби є :
соціально – психологічне забезпечення процесу реформування освіти на всіх її рівнях;
здійснення психологічної експертизи, соціально – психологічної корекції, соціальної реабілітації учнівської молоді;
психологічна просвіта всіх учасників навчально – виховного процесу
Поради педагогам і батькам у роботі з обдарованими дітьми
• У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.
• Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.
• Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармонійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.
• Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.
• Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.
Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:
1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних захоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.
2. Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі запитань, якими вони «замучують» дорослих: Особливо складно з такими дітьми в школі. їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.
3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.
4. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала самооцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.
5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.
6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності.
психологічною службою рекомендується:
— проявляти серйозне ставлення до запитань і висловлювань дитини;
— надавати можливість демонструвати свої досягнення;
— надавати дитині місце для занять;
— демонструвати дитині, що її люблять такою, як вона є, а не за досягнуті успіхи;
— надати допомогу в поліпшенні результатів її роботи;
— привчати дитину мислити самостійно;
— регулярно читати дитині цікаву в пізнавальному плані літературу;
— спонукати дитину до фантазування, придумування історій;
— уважно ставитися до особистих потреб дитини;
— знаходити час для того, щоб побути з дитиною наодинці;
— не карати дитину за ненавмисно зроблені помилки;
— надавати допомогу в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях;
— спонукати дитину до того, щоб знаходити проблеми та вирішувати їх;
— надати допомогу в її особистісному розвитку;
— розвивати в дитині позитивне сприйняття своїх здібностей;
— довіряти дитині;
— стимулювати самостійність дитини.