 |
Запрошення
З нагоди святкування 90-ї
річниці утворення Мурованокуриловецького району, до Дня вчителя відбудеться
відкриття меморіальної дошки заслуженому вчителю УРСР Заболотній Ларисі
Климентіївні. Чекаємо Вас 04 жовтня 2013 року о 10 годині за адресою: смт. Муровані Курилівці, вул. Леніна, 72, Середня загальноосвітня школа I-III ст. №2 Оргкомітет |
Лариса Климентіївна Заболотна
- Моя героїня
У кожного свої герої. Для когось це хоробрий воїн, рятівник, чи навіть винахідник, відомий на увесь світ, або хоча б на його частину. А, можливо, це герой роману, або фантастичного кіно, яким захоплюються, якого обожнюють. А мій герой не потребує слави. Ціную та люблю його не за медалі, ордени та кубки. Не за подвиги чи внески в історію. Тому що мій герой, це звичайна людина, але з незвичайною душею. Моя прабабуся, моя героїня, моя гордість, шана, повага та безкінечна вдячність. За якими якостями обирають героїв? Хоробрість, доброта, чесність, самопожертва та непереборна ніякими нещастями і лихами жага дарувати свою щиру любов та піклування кожному, хто цього потребує? Так, у ній все це було. У ній, такій низенькій на зріст, такій худенькій, але з таким міцним, незломним стержнем всередені, Ларисі Климентіївні Заболотній.
Для мене, її правнучки, якій не довилося побачити свою прабабусю на власні очі, відверто, щиро поспілкуватися з нею, поділитися своїми враженнями та переживаннями, вона все одно стала справжнім взірцем. «Чи буває таке?» - запитаєте ви. А я відповім: «Буває». Тому і вважаю свою прабабусю героїнею. Адже вона змогла подолати труднощі та перешкоди, про які ми (молоде покоління) зараз, на щастя, і не здогадуємося, і зуміла посіяти частинку свого неймовірного душевного тепла та любові в серця кожного зі своїх дітей та онуків, а ті, в свою чергу, передали її правнукам.
Майже кожного дня розмова в домі випадково, чи ні, але торкається прабабусі Лариси. Стільки слів було почуто, стільки переглянуто фото, перечитано листів, що мені вже давно здається, ніби ми з нею добре знайомі, і зовсім не важливо, що доля не дала нам зустрітися. Я люблю її, як люблять рідну і дорогу людину, невід’ємну частинку нашої сім’ї, основою і міцним незламним стержнем якої вона була.
Багато такого, про що моторошно навіть подумати, траплялося на її життєвому шляху. Страшні роки війни, коли серце розривається від болю та страху за чоловіка, що воює на фронті, за сина якому ще не виповнилося 16, а він вже біг через перевал до «наших», де працював зв’язківцем, а згодом, взявши у руки гвинтівку воював на фронті на рівні з дорослими солдатами і разом з ними дійшов до Берліну, та ще за двох малесеньких дітей. «Мама часто розповідала про війну. І всі ми кожного разу були вражені не стільки її силою та впертістю, скільки добротою, з якою вона ставилася до всіх навіть в найважчий час...» - говорить моя бабуся, її найменша дитина і єдина дівчинка Оля. Вона дуже часто розповідає мені про прабабусю, і кожного разу, під кінець розмови голос тремтить, а на очах блистять сльози…
Правнучка Пахомова Ольга
Слово про першу вчительку
У 1945 році я поступила до першого класу Мурованокуриловецької середньої школи. Моя перша вчителька — Лариса Климентіївна Заболотна. Я вважала її своєю другою мамою, напевне, не лише я. Завжди з ласкавою посмішкою, щира і добра, Лариса Климентіївна завжди все знала про сім’ї своїх учнів. Про таких говорять "вчитель від Бога”.
Надзвичайно талановитий педагог, Лариса Климентіївна намагалася не тільки дати нам глибокі знання, а розвивати нас всесторонньо (це і співи-соло на уроках, і хороводи "Десь тут була подоляночка...” на перервах). Головне ж — вона хотіла, щоб її учні виросли чуйними, добрими людьми, творцями.
Багато що забулось із того далекого післявоєнного дитинства. Та про Ларису Климентіївну завжди згадую, як про другу маму, яка в душі кожного з нас хотіла засвітити сонечко.
З шаною і любов’ю
Бурилко ( Лебідь ) В.Ю.
Власов Леонід Васильович
Лариса Климентіївна моя перша вчителька,яка працювала в Мурованокуриловецькій школі. В 1 клас я пішов в 1946 році і пам’ятаю як вчителька нас зустріла,добрим і теплим поглядом, завела нас в клас і розсадила за великими партами по 3-4 учні, в класі було 35 учнів.
Згадую, як Людмила Климентіївна дуже часто залишала нас, невстигаючи у навчанні, після уроків. Зі мною вона працювала індивідуально з математики. Усе рахувалось з часом. Її поважали вчителі і діти.
Кухар Галина Іванівна
Я прийшла працювати в школу-інтернат після закінчення Немирівського педучилища вихователем.А Лариса Климентіївна працювала працювала в даній школі з дня заснування. Людина проста у спілкуванні, енергійна завжди зустрічала нас молодих з усмішкою.Давала поради у роботі з дітьми. Дуже багато працювала додатково з учнями, які відставали у навчанні. Піклувалася про їх здоров’я.
Працюючи вчителем початкових класів Лариса Климентіївна допомагала мені, радила, ділилася своїм досвідом, виручала у складних ситуаціях.
Завжди її згадую, як наставника молодих працівників, добру людину.
Левчук Галина Терентівна
Я пропрацювала в школі-інтернаті з часу її відкриття, тобто з 1958 по 1990 рік. З початку працювала вчителем української мови та літератури, а з 1972 року — старшим вихователем. Який чудовий, згуртований високопрофесійний у нас був колектив.
Хочу згадати добрим словом Ларису Климентіївну Заболотну.
Всі свої педагогічні вміння, теплоту душі і серця вона віддавала дітям. Ніколи не сварила дітей, а пояснювала як потрібно поступати в тій чи іншій ситуації.
Я до неї зверталась в особистих справах і по роботі, і завжди отримувала підтримку, розуміння і щиру пораду. Лариса Климентіївна — чудовий педагог, творець доброго, прекрасного .
Макітрук Віктор Семенович
В 1958 році відкрилася Мурованокуриловецька школа-інтернат. Потрібні були педагогічні працівники.
Завідуючий районо П.Є.Лавриненко був далекоглядною людиною, вмів підбирати кадри. Тому призначив частину працівників з досвідом (найкращі педагоги району), а решту молодих працівників, які закінчили технікуми та інститути. Я був призначений вчителем історії та старшим виховатилем. Досвіду, майстерності ми набували у старших вчителів: В.О.Маслівець, В.А.Стеблецької, Г.І.Гуріної та заслуженої вчительки УРСР Лариси Климентіївни Заболотної.
Пам'ятаю, як ми організували цікаві заходи і Лариса Климентіївна надавала нам допомогу своїми порадами. Вміла вона організувати роботу з класом, як в урочний, так і в позаурочний час.В колективі мала авторитет і повагу.
На педагогічних радах вносила цінні поради і пропозиції щодо навчально-виховного процесу.
Чернишова Світлана Іванівна
Пам’ятаю як батьки мене перевели з семерічної школи у Мурованокуриловецьку школу до 3 класу. Зустріла мене Лариса Климентіївна гарною посмішкою, добрим і лагідним поглядом. Завела мене в клас і посадила мене з Кудельським Євгеном. Клас був дружнім, вчилися добре. Найбільше я любила уроки математики. Вчителька дуже дохідливо, зрозуміло пояснювала завдання і майже всі учні швидко розв’язували задачі і приклади. На перервах Лариса Климентіївна проводила з нами цікаві ігри і сама брала в них участь. Після закінчення 4 класу я дуже сумувала за своєю вчителькою мені хотілося, щоб Лариса Климентіївна і надалі мене вчила. У моєму серці і душі вона залишила глибокий і добрий слід.
Автобіографія
